Бажаю всім злагоди і миру

Вірш. Між минулим і майбутнім.

Цей вірш написав напередодні своєї смерті 49-річний лікар-терапевт Микола Коваль.




                                              Родитись, дякуючи Богу,
                                              Тому, що він сказав, - нам бути!
                                              І вибрати свою дорогу,
                                              Десь між минулим і майбутнім.

                                              Рости і рідних поважати,
                                              Навчатись і знання здобути,
                                              Людиною, собою стати.
                                              Десь між минулим і майбутнім.

                                              Так жити, ніби день останній,
                                              Перетворити в свято будні,
                                              Аж доки серце вмить не стане
                                              Десь між минулим і майбутнім.

                                              Закохуватись і кохати,
                                              Тебе знайти, її забути,
                                              Бо довго довелось шукати
                                              Десь між минулим і майбутнім.

                                              Гордитися, бо знадобились
                                              Мої знання, життям набуті,
                                              Тим людям, котрі народились
                                              Десь між минулим і майбутнім.

                                              Нащадків світу народити,
                                              Бо я живу, а не присутній,
                                              Хоч слід по собі залишити,
                                              Десь між минулим і майбутнім.

                                              І пом’янути, і простити
                                              Померлих друзів, що забуті,
                                              Як довго ще могли би жити
                                              Десь між минулим і майбутнім.

                                              Втомитись, Богу помолитись,
                                              Згадати Світ цей незабутній,
                                              Померти й знову народитись,
                                             Шкода, та тільки вже в майбутнім.

 



Цей філософсько-проникливий вірш написав напередодні своєї смерті 49-річний лікар-терапевт Микола Коваль. Він добре розумів, що йому присудила тяжка та невиліковна недуга. Микола перед кончиною глибоко та неординарно проаналізував пройдений ним життєвий шлях. Це не єдиний поетичний твір автора, бо його перу належить також глибоко духовний вірш «Молитва» та інші.
Микола Коваль був відмінним учнем Калуської школи №1, успішно закінчив Івано-Франківський медінститут. Він був добрим та щирим другом, сином, люблячим чоловіком та батьком. Тяжко родичам, дочці та друзям усвідомлювати цю втрату. Але найтяжче літнім батькам втратити свою мрію, годувальника та опору.
Схилимо голови перед світлою пам’яттю ліричної душі Миколи Коваля, річниця смерті якого виповнюється 12 січня 2011 року.

 
                                                                              Засмучені родина та друзі.



Создан 18 янв 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
........
счетчик посещений
счетчик на сайт free counters Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання Українські традиції www.leleky.org Сайт для справжнього Українця Народний Оглядач Від свята до свята! Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм...