Бажаю всім злагоди і миру

«В житті мене рятували три речі: молитва, вірші та вишивання» – Ірина Сеник




«З Іриною Сеник ми познайомилися під час нашої першої подорожі на Україну в 1989 році. Тоді наша група, разом одинадцять осіб, подорожувала західною Европою. У нашій групі був Кир Ізидор Борецький, Український Католицький Епископ Торонта, а також сестра Божени – Христина Болюбаш. Христина під час нашого перебування у Львові зустрілася з Іриною Сеник і отримала від неї конверт з віршами і рисунками. Вміст конверта був ретельно захований по валізках і безпечно завезений до Торонта.
Відразу по приїзді додому Христина почала провадити переговори з панями із Ліґи Українських Католицьких Жінок парохії Св. Великомученика Димитрія, щодо видання привезених віршів, рисунків та взорів», - так згадує про першу зустріч з легендарною постаттю, поетесою, талановитою вишивальницею, громадською діячкою Іриною Сеник президент Фундації «Енциклопедії Українознавства» Олег Іванусів.

Це ж яку потрібно мати дивовижну любов до людей, щоб після тридцяти чотирьох (!!!) років тюрем та заслання не озлобитися на світ, продовжувати творити, писати вірші, компонувати узори, дарувати добро.

Нелегке життя випало на долю Ірини, народилася вона 8 червня 1926 у Львові в сім’ї січового стрільця Михайла Сеника. На формування іі світогляду впливали батьки, реліґійна свідомість, «Рідна школа» ім. Короля Данила, професори приватної дівочої гімназії, праця в митрополичій консисторії під керівництвом Андрея Шептицького, навчання у Львівському університеті.

У неповних двадцять років була заарештована, як учасниця національно-визвольного руху за звинуваченням у «зраді батьківщини» і в 1946 році засуджена на десять років таборів, п’ять років позбавлення прав і довічне заслання. Це могло зламати будь-кого, але не Ірину. Покарання відбувала в таборах Іркутської області, попри всі табірні заборони продовжувала поетичний шлях, писала потайки на клаптиках паперу, рятувалась від табірної атмосфери вишиванням на шматочках полотна мініатюр на релігійну тематику: українські церкви, знамена, іконки, цитати пророків. З 1955 року  була етапована на заслання в Кемеровську область, де провела ще довгих тринадцять років.

Після заслання, у 1968 році, Ірина Сеник приїздить до Івано-Франківська, де приєднується до дисидентського руху в боротьбі проти русифікації та національної дискримінації українського народу, допомагає у поширенні самвидаву.

Але в листопаді 1972 року знову заарештована за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації і пропаганди» та провела в таборах Мордовії й засланні в Казахстані ще одинадцять років.

Звільнилася 17 липня 1983 року, оселилася в Бориславі, де одружилась з колишнім політичним в'язнем Василем Дейком. Мала неофіційний нагляд аж до проголошення незалежності України. Засновниця Товариства української мови та Української Гельсінської Спілки в Бориславі, голова місцевого відділення Союзу Українок, член Ліги Українських жінок. 1998 р. їздила до Сполучених Штатів Америки в місто Рочестер, де її на з’їзді Світової Федерації Українських Жіночих організацій визнано однією зі 100 героїнь світу.

В цей період намагалась надолужити все, що не зробила в період заслання. Така була її вдача бути у вирі подій. Ірина Сеник є автором десятків статей про повстанський і правозахисний рух в Україні. Автором знаних у суспільному житті книг, виданих як в Україні, так і за кордоном. Серед них «Сувій полотна», «Біла айстра любові», «Заґратована юність», «В нас одна Україна», «Книжечка бабусі Ірини для чемної дитини» та безперечно найвідоміша її книга «Метелики спогадів».

Саме останній творчий доробок, автобіографічні спогади поетеси «Метелики спогадів» побачив світ завдяки зусиллям президента Фундації Енциклопедії України в Канаді Олега Іванусіва та його дружина Божени, президента Суспільної служби українців Канади.  Ця книга адресована передусім молоді й прийдешнім поколінням українців, аби знали й пам’ятали страшні сторінки нашої історії.

Сила відвертості  возводить «Метелики спогадів» у ранг унікальних творів цього жанру.



Создан 21 июл 2018



  Комментарии       
Всего 1, последний 4 мес назад
olehwi 21 июл 2018 ответить
Це діялося майҗе 30 років тому. Гарно написано і пригадуються часи перших кроків України і Українців ще перед оголощеням незалеҗності.
Матеріяли вивезені з України в 1988 році не були підставою видання "Метелики Спогадів", а були пiдставою виданням "Біла Айстра Любови", ISBM 0-9696 167, 1992.
"Біла Айстра Любови" це дво-мовне видання віршів Ірени Сеник разом з проєктами вишиваних суконок. 27 проєктів вишиваних суконок перейшли в реаляність - і продемонстровані 27-ма панями на відкритю видання і показі моди в Торонто. Там були, . . . моя друҗина, і доня і внучка і внук!
Олег Іванусів, Торонто.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
........
счетчик посещений
счетчик на сайт free counters Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання Українські традиції www.leleky.org Сайт для справжнього Українця Народний Оглядач Від свята до свята! Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм...