Бажаю всім злагоди і миру

Домбровський кар’єр в Калуші – екологічна загроза регіону, чи «манна небесна»?

стаття к.т.н. Людмили Миколаївни Матійко



«Земля моя рідна,

Край вельми багатий!

В них складів – без межі, -

Зумій лишень взяти!»

 

Протягом декількох років уважно слідкую за публікаціями в центральних та місцевих ЗМІ, а також  телепередачами з питань стану екології Калуського регіону, дій  різних служб щодо його покращення та можливостей відновлення роботи калійних виробництв на Прикарпатті.  Як випускниця хімічного факультету Львівської політехніки 1959 р., к.т.н з 1969 р. (захищала дисертацію в КПІ), та маючи 40–річний науково–практичний досвід роботи на різних калійних виробництвах, хочу відмітити, що останні публікації з цих питань стають більш предметними, цільовими, корисними та цікавими. 

   

Хіба ж могли раніш не засмучувати спеціалістів-калійників такі висловлювання  на ТБ та в центральній пресі, як «…гексахлорбензол – відходи калійного виробництва», хоча це неорганічне виробництво,  або « …чи дійсно  виборці, проголосувавши на референдумі за визнання Калуша та Калуського району зоною  надзвичайної екологічної ситуації… зовсім не розуміли за що вони голосують,… у Запоріжжі екологічний стан – не кращий!» (Тижневик 2000).

 

Спеціалісти-хіміки, які живуть та працюють в Калуші, дуже добре обізнані з питань екології регіону і не бажають погіршення становища, бо добре пам’ятають як не плодоносили фруктові дерева  або чорніли овочі на грядках, більше 40 процентів пологів жінок були проблемними, а також не забули прорив дамби Стебницького хвостосховища  та його наслідки. Беззаперечно, не можна допустити витоку  розсолів з Домбровського кар’єру, хоча нас заспокоюють, «…вони не потечуть в річку Сівку, її рівень – виший», а як щодо Млинівки чи  Лімниці – це ж нижче середнього рівня розсолів у сховищі, … а потім у Дністер?! Мало не буде! А те, що згідно висновків багаторічних наукових спостережень ДНДІГалургії, зараз активно відбувається засолювання водоносних горизонтів у напрямку водозабору міста, -  хіба це не велика екологічна загроза?!  

 

На сторінках «Калуського нафтохіміка»  нас знову заспокоюють: «…екологічні проблеми Калуша будемо вирішувати  після проектування та впровадження нового великого калійного виробництва… за гроші інвесторів?!» А чи не буде  надто пізно? Чи знайдуться таки відважні інвестори? (В Стебнику навіть при повністю дієздатному руднику №2 охочих до інвестування – не густо). Тому  вважаю, що екологічні проблеми  Калуського регіону треба вирішувати одночасно з проблемами відновлення калійного виробництва, а не до, чи після того, а це допоможе вирішенню наболілих соціальних проблем  в місті хіміків. Чи не так?! 

 

Із особливим задоволенням хочу відмітити, що в одному з останніх номерів газети «Калуський нафтохімік», у статті Д. Іванціва  мабуть не випадково висвітлено питання відновлення  калійного виробництва в Калуші.   Кваліфікована, своєчасна та доречна ще одна з останніх публікацій  стосовно екологічного стану Домбровського кар’єра  директора ДНДІГалургії  Ю.Садового (від 10.11.2012р.). З  основними доводами  та висновками цієї статті можуть погодитися різні спеціалісти, як науковці, так і виробничники. Але  для даного об’єкту мабуть не зовсім коректно стверджувати, що в розчинах Домбровського кар’єру «…солі калію, магнію, натрію, хлору та сульфатів знаходяться суто в іонній формі».

 

Це солоне озеро утворилося штучно на базі покладів каініто–лангбейнітових мінералів. У цьому об’єкті загальної екологічної системи  під впливом зовнішніх факторів  (температура, тиск, гравітаційні сили,  кількість опадів та ін.) включаючи також і ефект відкладення намулу, що сприяє консервації кар’єру, мусять постійно відбуватися  процеси подальшого розчинення мінералів, а в придонній частині – сольватація іонів солей під тиском, з наступною кристалізацією певних мінералів, відповідно до існуючих там фізичних умов.  Це підтверджує і така інформація у статті Ю Садового, як збільшення вмісту солей в розчинах (в декілька разів), із заглибленням дна кар’єру. На жаль відсутні дані про конкретний вміст солей, або хіміко-аналітичні методи їх визначення. Все вище означене, на мій погляд,  становить значний науковий і практичний інтерес, який не слід відкидати, чи спростовувати.

 

Який саме практичний? Судіть  самі! Змогли же поляки у місті Велічка налагодити виробництво солей  із  шахтних підземних розчинів?! («Франкова криниця Підгір’я» №6,  від 15.02.2013 інтерв’ю з колишнім директором Стебницького калійного заводу паном З.Вариводою). Крім цього, відомими є технології одержання різних солей та калійних добрив з розсолів природних чи штучних озер (наприклад в м. Кучук  під Барнаулом, або в м. Гаурдак  Таджикистану). Із  Сакських солоних озер в Криму видобувають та широко використовують у лікувальних цілях грязі та солі калію та магнію. Аналогічна практика поширена і на Кавказі, де з давніх часів з солоного озера Тамбукан використовують лікувальні грязі, а останнім часом освоїли виробництво «тамбурину» - засобу протиревматичної та протиартритної дії. Головне ж полягає в тому, що в  нашому випадку в  затопленому Домбровському родовищі калійно-магнієвих мінералів  ми маємо справу не з простою, а п’ятикомпонентною сольовою системою, до того ж забрудненою різними промисловими відходами. Так що тут  мова може скоріш за все вестися про промислове використання розсолів кар’єру.

 

Якщо з Домбровських сольових розчинів виділяти при охолоджені (у холодний період часу)  натрій сульфати, а одержання твердих калійних добрив здійснювати прямо з  маточних розчинів – сушкою у киплячому шарі солей, що добре  вивчено і практично перевірено (дані Петербурзького ВНІІГалургії), – це міг би бути один з можливих варіантів промислового використання вищезгаданих розсолів. Так, на мій особистий погляд, у такий кризовий економічний період було б доцільним  встановити глибинні насоси, щоб відкачувати з дна кар’єру та реалізувати споживачам  рідкі  малохлорні  калійно-магнієві добрива, достойно їх прорекламувавши. Це дало би час науковцям і проектантам для того, щоб більш глибоко обґрунтувати та підтвердити нові технології переробки розсолів та відвалів.   

  

Вважаю, що Домбровський кар’єр є не тільки об’єктом  можливої екологічної загрози, а саме тою «манною небесною», бо являє собою відкрите  унікальне джерело сульфатних форм калійно-магнієвих мінералів  для одержання безхлорних форм калійних добрив. Осмислення цієї ситуації допоможе знайти вірний шлях вирішення   екологічних  проблем Домбровського кар’єру та сховищ відвалів, дасть можливості впровадження нового калійного виробництва, яке в майбутньому зможе розвиватися та вдосконалюватися, що одночасно полегшить ситуацію  з вирішенням  в Калуші нелегких соціальних питань. Все це можливо здійснити тільки на базі науково обґрунтованого практичного досвіду спеціалістів калійної галузі промисловості.

 

                                                                      Л.М. Матійко,    кандидат технічних наук



Обновлен 23 мар 2013. Создан 15 мар 2013



  Комментарии       
Всего 1, последний 2 года назад
Mixasyk 06 апр 2015 ответить
Воно ніби то і так, але в кар'єр за часів Хлорвінілу звозили хто- зна яку хімію. І те що туди десятками тон йшла смола з "ЕП"у то знаю від людей які там працювали, не кажучи про інші подарунки. Ще з дитинства пам'ятаю як вийдеш вночі на двір а від хлору аж в горлі пересихає.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
........
счетчик посещений
счетчик на сайт free counters Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання Українські традиції www.leleky.org Сайт для справжнього Українця Народний Оглядач Від свята до свята! Природа України. Екологія, охорона природи, краєзнавство, туризм...